Молитва на уроці і церковний податок , Сергій Сумленний, Блоги, Euromag.

19.02.2017

Молитва на уроці і церковний податок

Ви думаєте, що європейські суспільства дистанційовані від церкви? Десь, може, воно й так, але тільки не в Німеччині.

ім’я: Сергій Сумленний

Сергій Сумленний — політолог, голова представництва німецького фонду Генріха Бьолля в Україні. Працював у московському бюро найбільшої німецької телерадіокомпанії ARD, у франкфуртській редакції газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, відповідав за консультування з питань російських санкцій німецької консалтингової компанії SCHNEIDER GROUP. Захистив дисертацію з історії взаємин влади і ЗМІ в післявоєнній Німеччині (ІНІСН РАН). Автор книг «Німецька система» і «Німецький формат».

«Синку, а що у вас було сьогодні в школі на релігії?» — «Ну, ми вчили молитву, а потім малювали ковчег». — «Ага, зрозуміло».

Мій син ходить у другий клас звичайної німецької державної школи, і серед обов’язкових предметів у нього є, в тому числі, релігія. Не історія релігії і не введення в релігійну культуру, а цілком собі класичний Закон Божий, з розбором заповідей, читанням Біблії та релігійної мораллю. І, зрозуміло, ніяких «християни вірять, що Бог зробив те-то і те-то» — а, звичайно, тільки «Бог зробив те-то». Факт, крапка, символ віри.

Зрозуміло, це не вся правда до кінця. Коли мій син вступав до школи, я заповнював анкету — і на питання про віросповідання міг би написати не «католик» чи «протестант», а поставити прочерк — тоді мій син не відвідував уроки Закону Божого, а нейтральний урок етики. Однак я не знайшов нічого поганого в тому, щоб син ходив на релігійні заняття, — і тепер він разом з однокласниками-католиками (в лютеранському Берліні ми меншість) долучається до основ віри в тому числі в державному навчальному закладі.

Молитва на уроці і церковний податок , Сергій Сумленний, Блоги, Euromag.
Уроки Закону Божого в державних школах — тільки крихітний шматочок масштабного проникнення релігії в життя німців. До католицької і протестантської церков належить приблизно по 25% населення країни — і церкви володіють лікарнями та дитячими садами, отримують державні субсидії на їх утримання, а також — з допомогою державних податкових органів — збирають з віруючих церковний податок. Я, наприклад, заповнюючи податкову декларацію, вказую своє віросповідання — і до суми податку на доходи фізичних осіб податкова інспекція автоматично додає ще 9%, які йдуть на утримання католицької церкви. Формально відмовитися від виплати податку можна — але цей крок настільки ж формально і по-німецьки буде розглядатися як вихід з церкви, чого робити не хочеться.

Зрозуміло, німецьке суспільство залишається секулярним — в тому сенсі, що ніхто не може бути примушений до певного віросповідання, або дискримінований за його відсутність. І, звичайно, дві найбільші німецькі церкви куди прогресивнішим і ліберальніше у багатьох питаннях, ніж релігійні організації в інших країнах, — взяти хоча б той факт, що в протестантських церквах Німеччини вінчають геїв і лесбіянок, а вище духовенство обох церков бере активну участь в боротьбі з світовою бідністю, за мир і проти гноблення людей у країнах третього світу. Тим не менш, дві найбільші церкви країни надають на життя навіть абсолютно нерелігійних німців сильний вплив — яким секулярні німці далеко не завжди ради.

Молитва на уроці і церковний податок , Сергій Сумленний, Блоги, Euromag.
щонеділі центральні напівдержавні німецькі канали, чиє існування підтримується збираються зі всіх власників телевізорів податками, транслюють католицькі і протестантські церковні служби. Перший канал німецького телебачення кожну суботу в прайм-тайм транслює п’ятихвилинну католицьку проповідь. Католицькі черниці викладають у школах світські предмети — математику або німецьку мову. При цьому черницям дозволено викладати в світських школах хабитах — релігійному вбранні чернечих орденів. Світським же вчителям-мусульманкам, наприклад, заборонено з’являтись у школі в хустці.

Саме церкви є також головним лобістом збереження в Німеччині повної заборони на роботу всіх магазинів з вечора суботи по ранок понеділка — ця заборона поширюється на всі магазини, включаючи продуктові.

Контроль церков над життям громадян йде ще далі. До цих пір у багатьох федеральних землях ФРН діє повна заборона на проведення розважальних заходів — в першу чергу з танцями, а також з розпиванням алкоголю — під час основних днів християнського посту: зі Страсного четверга на Страсну суботу, а також у навечір’я Різдва і деякі інші дні. В цьому році у Франкфурті кілька десятків молодих людей намагалися протестувати на центральній площі проти релігійної заборони — щоб не порушити закон і не наразитися на штраф, вони танцювали мовчки і без музики. Втім, якщо б німцям захотілося повеселитися — і тут би їм не вдалося обійтися без впливу церкви. З 16 федеральних свят Німеччини лише чотири мають світську природу, а всі інші є виключно релігійними.

Молитва на уроці і церковний податок , Сергій Сумленний, Блоги, Euromag.

Християнський консерватизм дуже популярний в Німеччині навіть серед осіб, які не сповідують християнство. Не випадково найбільша партія Німеччини навіть сьогодні носить назву «Християнсько-демократичний союз». Слово «християнський» у назву партії — не порожня формальність навіть сьогодні. Регулярно, виступаючи на політичних заходах, лідери ХДС не втомлюються повторювати, що в основі їх світогляду лежить «християнський погляд на людину» (наприклад, саме тому ХДС послідовно блокував ухвалення законодавства про тестування штучно запліднених ембріонів на спадкові захворювання — на думку депутатів, таке «отсортировывание» ембріонів суперечить християнській етиці. Також, саме тому ХДС є головною політичною силою, що стоїть за збереження в Німеччині заборони донорства яйцеклітин, — на відміну від донорства сперми, яйцеклітини в Німеччині здавати в банки генного матеріалу заборонено).

Молитва на уроці і церковний податок , Сергій Сумленний, Блоги, Euromag.
Втім, сьогоднішня ситуація в Німеччині не йде ні в яке порівняння з тим, наскільки релігія визначала життя німців усього тридцять-сорок років тому. Аж до 1969 року подружня зрада була у ФРН кримінальним злочином і каралася штрафом або тюремним ув’язненням терміном до півроку. Дана стаття цілком світського КК реально застосовувалася на практиці: в період з 1958-го по 1966 рік за подружню невірність було засуджено 1 365 осіб. Лише в 1976 році в консервативній ФРН були дозволені розлучення за бажанням подружжя — до цього розлучення був можливий тільки у разі доведеної зради однієї із сторін шлюбу, яка після розлучення серйозно вражена в правах (наприклад, не могла претендувати на догляд за дітьми). Нарешті, в суперрелигиозной Баварії (тут досі на багатьох шосе стоять поклінні хрести) на противагу федерального законодавства, яке скасувало тілесні покарання в школах в 1973 році, суд виніс окрему постанову, що дозволило карати дітей різками — в суворій відповідності з християнським фундаменталізмом — до 1980 року.

Що вже казати про спроби церковників контролювати ЗМІ та культуру. У 1962 році один з провідних ілюстрованих тижневиків країни, Stern, опублікував статтю «Справді в пеклі горить вогонь?» — журналіста обурив той факт, що в церкві зберігається матеріалістична концепція пекла зі сковорідками і жаровнями. «У той час як в Європі вогонь у пеклі потихеньку згасає, ми продовжуємо смажити бідних африканців на пекельному полум’ї», — іронізував журналіст тижневика Stern, стверджуючи, що в країнах священики не дотримуються сучасних богословських концепцій, віддаючи перевагу образу сковорідок. Видавця тижневика, депутату від християнсько-консервативної партії ХДС Герду Буцериусу колеги по партії влаштували прочуханку і змусили скласти депутатські повноваження.

Та що там 1960-ті роки! Досі в німецькому КК зберігається стаття 166, карає штрафом або тюремним ув’язненням на строк до трьох років за образу релігійних почуттів, якщо воно зроблено таким чином, що здатне «порушити суспільний мир». Досить невинно звучить стаття КК на ділі до недавніх пір методично застосовувалася в тому числі проти художніх творів, недостатньо шанобливо обходилися з релігійними темами. Наприклад, в 1994 році в Німеччині була заборонена п’єса «Синдром Марії», де за сюжетом черниця вагітніла, сівши на забруднене спермою сидіння унітазу.

Молитва на уроці і церковний податок , Сергій Сумленний, Блоги, Euromag.
П’ять літ тому баварські церковні влади (знову консервативна Баварія!) намагалися заборонити трансляцію в Німеччині американського мультсеріалу Popetown, вільно обходящегося з темою Ватикану, а також розширити дію статті 166. Іншими словами — незважаючи на всю свою секулярность, Німеччина залишається країною, де релігія залишається невід’ємною частиною повсякденності. Так що, коли світський голова бундестагу каже свіжосхваленого на своїй посаді федерального канцлера словами: «Хай допоможе вам Бог», це сприймається цілком природно. А коли згадуєш, що мова йде про жінку, одного разу розведеної, і тепер живе у другому шлюбі — заспокоюєшся і розумієш, що християнський фундаменталізм цій країні все-таки не загрожує.

Короткий опис статті: свята німеччині Ви думаєте, що європейські суспільства дистанційовані від церкви? Десь, може, воно й так, але тільки не в Німеччині. Блоги, Сергій Сумленний

Джерело: Молитва на уроці і церковний податок — Сергій Сумленний — Блоги — Euromag.ru

Також ви можете прочитати